СЕМІНАР

Тема: Стоп- булінг!!!

Мета: ознайомити педагогів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

Аудиторія: педагоги ЗДО

Хід заняття:

1.Ознайомлення з поняттям булінгу та його видами

Мета: дати визначення поняттю «булінг» та розповісти про його види..

Хід проведення:

Ведучий звертаються до учасників:

Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне.

А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують?

 Запитання для обговорення:

• Чиспостерігаливитакуситуацію, коливдитячомуколективі «обирають» дитину (такзвану «білуворону»), якавідрізняєтьсявідіншихабозовнішнімвиглядом, аборозумовимиздібностями, абоповедінкоюіцюдитинупостійнозневажаютьтазастосовуютьдонеїпрізвиська, штовхають, чіпляються ,псуютьособистіречітаінше?
• Які відчуття у вас викликає така ситуація?
• Як ви вважаєте , як саме почуває себе дитина, яку «обрали «білою вороною»?

Обговорена ситуація називається булінгом.

Отже, що це таке: булінг у перекладі з англійської – хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.Булінг (від англ. tobull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

4 головні компоненти булінгу:

– агресивна і негативна поведінка;

– здійснюється регулярно;

– відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;

– така поведінка є навмисною.

Форми булінгу:

• фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);
• психологічний (насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)

Соціальна структура булінгу:

• переслідувач (кривдник, агресор);
• постраждала дитина (жертва);
• спостерігач.

Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

Як розпізнати жертву:

• діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
• невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
• діти, які маютьнаприклад  руде волосся, повні чи худі;
• діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

Як розпізнати агресора:

• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших;
• виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;
• мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Як розпізнати спостерігача:

• діти з кола кривдника;
• одногрупники;
• випадкові діти або ін..

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь.

Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу

Види булінгу в дитсадку

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний ,фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо педагог або помічник вихователя: 

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі:
• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки :
• глузує із зовнішнього вигляду дитини:
• образливо висловлюється про дитину чи її батьків:
• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини .

Батьки або члени сім’ї:

• б'ють та ображають дитину вдома:
• принижують дитину у присутності інших дітей:
• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини :
• ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:

 – не хоче одягатися вранці

 – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

 – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

 – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

 – не контактує з однолітками у дворі

 – грає наодинці в парку в дитячому садку:

 – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

– усамітнюється при будь-якій нагоді

– часто губить свої іграшки або речі

 – бруднить чи псує одяг

 – грає поламаними іграшками

 – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

 – не має друзів у групі.

Булінг у дошкільнят/молодших школярів не є таким вираженим, як у старших дітей. Я би назвала це передбулінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

• періодичність,
• спрямованість проти конкретної дитини – "жертви",
• наявність "агресора" і "спостерігачів".

У таких дітей це відбувається час від часу, і виглядає як:

• виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі:

"Ми з Вікою не дружимо".
"Ми будемо сім'я, а ти – наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи".

• дружба групою "проти" когось
• переказування "секретів" про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це "намовляти" на когось:

"Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте".

• дражнилки, смішні і принизливі прізвиська,
• фізична агресія – штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам'ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно виділяють  такі два напрямки:

• негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз:
• профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

• зупиняти те, що відбувається, словами: "Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно".
• підтримую "жертву" вербально, чи легко обіймаю.
• заохочую дітей-"спостерігачів" підтримати жертву.
• не виголошую довгу лекцію про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що "агресор" отримує увагу до себе.
• із  дітьми старшого дошкільного віку говоримо про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов'язково слід розповідати дорослим.

2. Проведення вправи  з педагогами «Антибулінг»

3.Вправа-гра « Мух краще ловити на мед».

Розділитися на пари стати обличчям один до одного, одному члену пари затиснути руку в кулак і тримати його перед напарником.

Завдання: розтулити кулак партнера за 10 секунд.

• Чи всім удалося розтулити кулак? В який спосіб?
• Хто це зробив не силою, а чемно попросивши?
• Які якості ми проявляємо коли чемно просимо щось в іншого?

(повага до іншого, дія без примусу, доброзичливість)

Підбиття підсумків

Насильство в будь-якій формі неприйнятне. Люди повинні шанобливо ставитися один до одного.

4.Вправа «Лінія»

Всі педагоги стають у лінійку. Усі повинні помінятися місцями і стати в заданому порядку:

• за зростом;

• за іменами;

• за кольором волосся;

• за порою дня народження (осінь, зима, весна, літо);

Підбиття підсумків.

Ми всі різні. За різними показниками. І треба вчити дитину ставитися толерантно до інших, не таких як вона.

5. Мультфільм «Про пташок»

Історія про зграю горобчиків, які спілкуються між собою, сидячи на дротах. До них прилетіла доброзичлива чуднувата пташка, зовсім не схожа на них, тому горобці не прийняли її до гурту, хоча вона цього хотіла. Щоб позбутися настирної гості, спільнота горобців спочатку її ігнорує. Потім закльовує, намагаючися зігнати зі спільного дроту, не розуміючи, які саме наслідки це може мати для них самих.

6. Вправа "Чому так стається"

Мета: з’ясувати причини поведінки учасників булінгу.

Зараз кожен з вас вибере картку. З іншої сторони там є зображення, але ви не можете дивитися самі, що там і показувати комусь із учасників. Картки відкриєте за моєю командою. Прошу об’єднатися у групи за малюнками, які є на картках. А тепер, як ви думаєте, що означає

 «СТРІЛА» (агресор),

«ОКО» (спостерігач)

«МІШЕНЬ» (жертва)

«ВЧИТЕЛЬ»

Кожна група отримає своє завдання.

Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити.

Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників.

Група "спостерігачів" спробує написати причини, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу.

Група «вчителів» пише які заходи з протидії боулінгу можна впровадити на рівні дитячого колективу. Що можуть зробити педагоги, щоб стати ближчими до учнів.

Кривдники, або агресори  можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо. Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

Причини чому діти стають легкими мішенями для кривдників:ті речі,які їх відрізняють від інших.

Спостерігачі не вмішуються в процес булінгу, тому що вони не зацікавлені цією темою, або тому що їм байдуже .

7. «Чим ми схожі, чим ми різні». Мета - дати можливість членам групи відчути подібність  та росхожість одного до одного або один від одного. Процедура: учасники  продовжують сидіти у групах  та спочатку упродовж 3 хв пишуть на напері риси чим вони схожі,потім інші 3 хв – чим різняться. Далі обговорення:

Чи важко вам було виконувати це завдання? Для чого ви виконували цю вправу?

7.Вправа «Міф чи реальність»
Дітям пропонується прослухати факти про насильство та виявити, що являється правдою, а що ні :
Насильство має і позитивні сторони (НІ);
• Використання нецензурних слів дитиною по відношенню до іншої є проявом насильства (Так).
• Насильство – це коли видно сліди на тілі жертви (Так).
• Б’ють заслужено (НІ).
• У школі найбільш розповсюджене психологічне насилля, використання нецензурних слів однієї дитини по відношенню до іншої (ТАК).
• Дитина, яка потерпає від насильства повинна мовчати про це (НІ).
• Хлопці схильні до проявів насильства більше, ніж дівчата (ТАК).
• Насильство карається законом України (Так).
• Насильство – це ознака мужності дитини у школі (НІ).
• Розповідати, про те, що над Вам були здійснені насильницькі дії – це ознака слабкості дитини (НІ).
• Насильство – це злочин (Так).
• Міліція повинна втручатися у вирішення проблеми насильства (Так).
• Треба мовчати коли потерпаєш від насильства, булінгу (Ні)
• Знущання, бойкот, ігнорування – це насильство(ТАК) (ПСИХОЛОГІЧНЕ)
• Кривдником, агресором може бути лише дорослий (Ні)
• Булінг – це тривалий процес свідомого, жорстокого ставлення з боку дитини або групи дітей до іншої людини або дітей (Так)
• Дитина яка потерпає від булінг завжди в радісному настої ( Ні)
• Часто, дитина, яка вчинила булінг має переваги над своєю жертвою ( старша, фізично сильніша, у неї вищий авторитет у групі, класі (ТАК)

9. Закінчення семінару-тренінгу.Притча «Скільки важить сніжинка?»

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

- Скажи мені, скільки важить одна сніжинка?

- Майже нічого, - відповів він їй.

- Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, - вела далі синичка. - Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була завірюха, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Оскільки в мене не було інших занять, то я розпочала рахувати сніжинки, що опускалися на мою гілку. І ось впало мільйон сніжинок. Коли ж легенько і тихенько впала мільйонна  сніжинка, таке собі майже нічого, як ти з цього приводу висловився, – гілка зламалася…

Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина.

Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Фрази, які не можна говорити дитині, яку віддають в дитсадок

Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка. Деякі з них лякають дитину, інші її обманюють, але всі вони — заважають адаптації. Дізнайтесь, які фрази слід забути, якщо ваша дитина збирається в садочок.

1. Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: “Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!
2. Ану поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”
3. Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.
4. Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить…
5. Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — “не” дитиною не сприймається. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”
6. Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.
7. Я тобі куплю …, якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.
8. Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.
9. Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: “Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!”
10. В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! — ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок — це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

Як допомогти дитині адаптуватися до ЗДО

1. Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ЗДО і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження, на якийсь час припинити походи в цирк, театр, у гості. Скоротити перегляд телепередач.
2. Не реагувати надто емоційно на витівки малюка і не карати за капризи, але обговорювати разом таку поведінку.
3. Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день! Перший тиждень — на 2—3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5—6 годин.
4. Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру «Дитячий садок», де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що «робить» ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати.
5. Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин.
6. У перші дні відвідування садка батьки не повинні залишати дитину одну одразу, краще, щоб малюк сам відпустив маму або тата. Розлучаючись, батькам варто пообіцяти, що вони неодмінно повернуться за малюком. Мамі й татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять.
7. Зранку батькам варто попрощатися з дитиною легко і швидко, за користуючись придуманим заздалегідь «ритуалом прощання». Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму.
8. Необхідно й у вихідні та святкові дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку!
9. Непотрібно надто тепло одягати дитину, одяг має відповідати температурі у приміщенні дитячого садка.
10. Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові чи комусь з близьких родичів.
11. Краще не допускати перерви у відвідуванні дитсадка — тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади.
12. У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов протягом року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем.

        Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам’ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.

ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

• Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
• Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
• У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
• Наблизити домашній режим до садкового;
• Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
• Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ  ПОВЕДІНКИ РІДНИХ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:

• Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
• Не залишати дитину на цілий день у групі;
• Гуляти на майданчику після відвідування садка;
• Давати із собою улюблені іграшки;
• Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
• Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
• Зустрічати дитину з посмішкою;
• Розповідати якомога більше позитивного про садок;
• Підтримувати самостійність дитини вдома.